Українські жінки надихають. Вони поєднують у собі силу, красу та витонченість. Багатодітна мама, засновниця благодійного руху United for Freedom, інфлюенсерка Ірина Адоніна розповіла про те, як планує відсвяткувати свій день народження, які інсайти винесла за цей рік та зміни відбулися у її житті.
— Минулого року ти святкувала свій день народження в Будапешті. Які плани цього року?
Цього року буду святкувати в Україні, в теплому сімейному колі, дуже хочу бути вдома в цей день, мене це дуже надихає і дарує відчуття щастя. Минулого року я мріяла святкувати вже в мирному Києві, але вона здійснилася ще не повністю. Сподіваюсь, що ще через рік на 100% все виповниться. Як і минулого року, планую зробити благодійну акцію. Торік мій день народження – це був масштабний захід, на якому було понад 70 гостей, я присвятила цей день благодійності. Ми зібрали на автомобіль та планшети для наших військових. Цього року планую допомогти дітям.
— Як для тебе виглядає ідеальний день народження?
Мій ідеальний день народження святкується в мирній Україні. В цей день поруч зі мною всі рідні, діти, чоловік та батьки, які розбудять мене зранку та проведуть весь день. Я знаю, що всі мої рідні здорові й що на нас усіх чекає світле майбутнє та щасливі миті життя.
— Чи є в тебе традиції святкування цього дня?
У нашій сім’ї є традиція привітання. Вітати одне одного опівночі, коли наступає перша хвилина наступного святкового дня.
— Яким досягненням за останній рік ти пишаєшся найбільше?
У глобальному плані в моєму житті кардинальних змін не відбулося, але я бачу особисту трансформацію. Бачу, як змінюється світ навколо мене. Вважаю, що кожен, навіть маленький крок, – це моя велика перемога. Дуже змінились думки, пріоритети, я зробила певні висновки, додались нові цінності. Цей рік я провела вдома, в Україні, набагато більше часу перебуваю тут, ніж минулого року.
— Чи плануєш за традицією робити благодійний збір, якщо так, то хто цього разу буде отримувачем допомоги?
Я вважаю, що кожен мій день народження буде присвячений якомусь збору. Тому що навіть після нашої перемоги все одно будуть люди, які потребують допомоги. Мені дуже хочеться, щоб на свій день народження я теж комусь зробила подарунок. На цей день народження я б хотіла зробити акцент на допомогу дітям, тому що для мене ця тема дуже близька. Я, як мати, дуже відчуваю та розумію, як важко дітям жити, коли є тільки мати, коли скрутне становище в країні і жінкам дуже важко працювати, багато чоловіків зараз на фронті.
— У цьому році ти була ініціатором багатьох заходів, які були спрямовані на благодійну діяльність. Розкажи більш детально про них та кому вдалось допомогти?
Я дуже пишаюся своїм останнім заходом – Fahion Talk. Серед спікерів були Ірина Данилевська, Ельвіра Гасанова, Анна Шаш, Василина Ковальчук, а Віолетта Федорова була модератором. Я дуже рада, що такі поважні спікерки говорили про те, як сприймають українських дизайнерів за кордоном, про те, як мода змінюється, трансформується, як в українське модне ДНК переходить етнічність. Звичайно захід був благодійним. Ми допомагали проєкту “ДонорUA”.
Під час повномасштабного вторгнення у мене з'явився проєкт, який називається “Соївка”, він присвячений домашньому затишку. Це соєві натуральні свічки, аромадифузори та автопарфуми. У нас представлені унікальні аромати. Після того, як я виїхала з України через напад російської федерації, то зрозуміла, наскільки сильно сумую за домом і що для мене, де б я не була, важливо відчувати свій дім. Тоді виникла ця ідея. Дуже пишаюсь тим, що за пів року ми зробили так багато. Ми розвиваємось і крокуємо вперед так само впевнено, як наша країна.
— Цього року ти вперше виступила як спікер на форумі. Розкажи про твої враження та чи виникали переживання?
Виступи – це та частина життя, яка теж мене дуже надихає, там я відчуваю свій розвиток. Вже двічі виступала на конференціях, на яких було більш ніж 500 людей. Для мене це ріст. Відчуваю велику відповідальність, для мене важливо розуміти те, що я цікава такій широкій аудиторії офлайн. Дуже хочу розвиватися в цьому напрямку також. Я маю, що сказати, чим поділитися, адже маю багато досвіду як в особистому житті, так і в професійному. Я полюбила конференції. Мені дуже подобається слухати інших спікерів, підкреслювати деякі питання. Ця енергія, яку дає мені аудиторія – це рушійна сила, що мотивує.
— Як ти встигаєш поєднувати свою діяльність з особистим та сімейним життям?
Сказати, що я все встигаю, звичайно, я не можу. Є дуже багато питань, які залишаються у повітрі. Я завжди стараюся ставити сім'ю на перше місце. Тому що розумію, коли у мене все добре вдома, то є набагато більше енергії робити благодійні ініціативи та працювати на інших фронтах. Але усім своїм пріоритетам намагаюся приділяти однаково часу. Мені дуже приємно, що моя сім'я завжди мене підтримує. Головним для мене є дисципліна і правильне розставлення пріоритетів серед усього різноманіття планів, ідей, запрошень і взагалі побутового часу.
— Які головні інсайти ти винесла за цей рік?
Я почала більше цінувати себе. Коли я готувалась до одного з виступів, то знайшла цитату, що головне не втратити себе, бути собою незалежно від сім’ї, друзів і взагалі від усього, що оточує. Я зрозуміла, що мій світ починається з мене, почала знаходити час на відновлення. Я ще більше відчула цінність людського життя, зрозуміла, як стрімко плине час, як швидко ростуть діти і що треба менше обертатись назад. Кожен день потрібно аналізувати, робити висновки, не зациклюватись на проблемах та йти тільки вперед.
— Чи наважилась ти зробити в цьому році щось таке, про що раніше тільки мріяла?
Я переборола страх публічних виступів, хоча раніше дуже любила виступати. Коли я була студенткою Одеського національного медичного університету, то виступала перед кафедрою, була головою свого факультету у профкомі і мені доводилось багато де виступати в університеті. Але на конференціях, перед такою аудиторією – це новий та дуже хвилюючий досвід. Мене це надихає і я розумію, що можу набагато більше, ніж думаю. Далі вже не страшно.
— Які плани та цілі у тебе на наступний рік?
Продовжувати свою благодійну діяльність. Робити це на постійній основі. Мати для цього ресурси, емоційну, фінансову та енергетичну можливості. Хочу організувати заходи, які на постійній основі будуть проходити за графіком і в Європі, і в Україні. Планую продовжити навчання, закінчити аспірантуру в наступному році. За освітою я акушер і гінеколог. Ще з третього курсу університету займаюся науковою роботою, тому для мене дуже важливо закінчити аспірантуру. Жити в Україні та розвивати свій благодійний фонд United for Freedom. Виступати, набиратися досвіду, заряджатися енергією та ділитися цим з аудиторією.
